Поради вчителям щодо встановлення довіри між проблемним підлітком і класним керівником

1. Уважно вислухайте дитину, прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і Ви готові зрозуміти і прийняти його. Не перебивайте і показуйте свого страху. Відносьтесь до нього серйозно, з повагою.

2. Запропонуйте свою підтримку і допомогу. Постарайтесь переконати, що даний стан (проблема) тимчасові і швидко пройдуть Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.

3. Зацікавтесь, що саме турбує підлітка.

4. Впевнено спілкуйтесь з підлітком. Саме це допоможе йому повірити у власні сили. Головне правило в роботі з дітьми – не нашкодь!

5. Використовуйте слова, речення, які будуть сприяти встановленню контактів: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.

6. В розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний і іншим і унікальний як особистість Кожна людина незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своєї діяльності.

7. Недооцінка гірша ніж переоцінка, надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряйте і викликати довіру в нього.

Рекомендації педагогам щодо спілкування з дітьми схильними до правопорушень

1. Проявляйте витримку під час спілкування з проблемними підлітками.

2. Терпляче і наполегливо пояснюйте неправильність їхніх поглядів і поведінки.

3. Намагайтесь переконувати і відкривати “важким” підліткам гідні та цікаві життєві перспективи.

4. Постійним повчанням не закріплюйте у підлітків, схильних до правопорушень, негативну оцінку своїх учинків.

5. Не перешкоджайте їхній участі у звичайних молодіжних об’єднаннях.

6. Уникайте надто наполегливо і безцеремонно втягувати таких підлітків в суспільні справи колективу учнів.

7. Сприяйте організації педагогами та батьками спільних масових заходів, що з’єднують підлітків з різною поведінкою, світосприйняттям, успішністю.

8. Втягуйте “важких” підлітків в суспільно корисні трудові справи, використовуючи притаманну їм завзятість в досягненні поставленої мети, прагнення до першості, частково усвідомлене почуття їхньої соціальної неповноцінності.

9. По можливості, з метою перевиховання підлітків, які вже зробили помилку в житті, змініть обставини та звичні їм форми поведінки, виказуйте їм довіру, схвалюйте їхні досягнення.

10. Виховуйте у таких підлітків вміння не тільки підкорятися, а й командувати, не принижуючи та не уражуючи інтереси однолітків.

Рекомендації вчителям щодо поліпшення поведінки і самовираження слабких учнів

1. Пошук і знаходження шляхів підвищення мотивації до навчання у слабких учнів: – винагорода дітей за досить незначний прогрес під час навчальної діяльності, а не за досконалість в ній; - активне заохочення в творчій діяльності, в спорті, в різних шкільних заходах тощо.

2. Виховання теплих почуттів до школи у слабких учнів: – дозволяти дітям брати участь у найважливіших справах школи, наділивши їх певною часткою відповідальності.

3. Не присвоювати дітям ніяких ярликів, спиратися на заохочення, підтримку, а не на покарання: – не бажано розділяти учнів (шляхом об’яв оцінок чи розподілу по групах), бо діти позбавляються необхідної мотивації; - корисно знаходити сильні сторони слабких учнів і хвалити їх за те, що їм вдається.

4. В роботу школи включати більше елементів, що задовольняють соціальні інтереси підлітків: - розширювати позашкільні форми діяльності підлітків; – залучати їх до організації такої діяльності; – прикладом, шляхом бесід виховувати у підлітків усвідомлення, прийняття шкільних цінностей та норм.

Рекомендації учасникам педагогічного процесу щодо підвищення самооцінки у “важких” підлітків

1. Намагайтеся створити добрі стосунки у спілкуванні з підлітком, бо їх відсутність – це причина виникнення тривожності у дитини.

2. Поважайте індивідуалізм підлітка, бо його зневага веде до появи самотності дитини.

3. Стверджуйте загальнолюдські цінності – це стане на допомогу під час появи у підлітка думок про самотність або втрати друга (друзів).

4. Частіше нагадуйте “важким” підліткам про їхні позитивні якості – це допоможе уникнути в їхній свідомості закріплення негативних оцінок щодо них самих та формування низької самооцінки.

5. Навчайте підлітка поважати свою гідність, розуміти свої вчинки, виховувати самоповагу, позитивне ставлення, розуміння, терплячість до оточуючих, їхніх оцінок щодо самого підлітка.

6. Сприяйте розвитку процесу самореалізації – активній праці самого підлітка щодо розвитку своєї особистості.

7. Створюйте умови щодо формування у підлітків інтересу до того, якими вони стануть у майбутньому – це могутній фактор саморозвитку “важкого” учня.

8. Допомагайте “важким” підліткам знайти свої життєві цілі – це зможе усунути багато проблем під час їхнього виховання.

Порада вчителю як себе правильно поводити з агресивною дитиною

1. Пам’ятайте, що заборони, та підвищення голосу – неефективні способи у виправленні агресивності.

2. Дайте можливість таким дітям своєчасно виплеснути напруження за допомогою фізкультурних хвилинок, читання вголос, хором тощо.

3. Важливо, щоб дитина зрозуміла, що вона потрібна в класі, що її цінують та приймають. А для цього вам необхідно дізнатися про інтереси та здібності такого учня та перевести активність у корисне русло.

4. Таким учням слід частіше надавати можливість працювати в групах, де успіх залежить від колективної роботи, вміння спілкуватися, домовлятися.

5. Один із самих корисних способів змінити поведінку дитини – це піймати її на хорошому вчинку. Кожен раз, коли дитина стримує себе і не починає бійку, просто відмітьте, що вона стала сильнішою. Дитина реагує на похвалу, користуйтеся цим, для того, щоб зробити добру відношення – звичкою.

6. Введіть штрафні санкції. Це може бути додаткові домашні завдання, виключення із ради класу. Головне, щоб учень знав про можливі наслідки своєї поведінки.

7. Допоможуть класні години, де піде мова про почуття, емоції, та методи їх регулювання. Головне, щоб під час таких уроків було менше монологів, але не у якому разі не акцентуйте увагу класу на проблемних дітях;

8 Навчіть дітей проживати ці емоції нікому не завдаючи шкоди.

Рекомендації щодо створення у дитини адекватної самооцінки

1. Пам’ятайте, що кожна дитина у вашому класі має право на помилку.

2. Ніколи не порівнюйте такого учня з іншими! Пам’ятайте, що будь-яку дитину можна зрівнювати тільки із самою собою (яка вона була на минулому уроці, а яка на цьому і, можливо, яка вона буде наступного разу).

3. Частіше використовуйте групові форми роботи, колективні завдання. Але особливо корисною для таких дітей буде саме парна робота.

4. Починаючи із початкової школи, не оберігайте дитину від повсякденних справ. Доручіть таким дітям полив квітів, створення газет, плакатів, відповідальність за «щоденник поведінки». Але перед тим, як доручити такій дитині справу, переконайтесь, що це їй під силу. Нехай дитина частіше виконує різні по важкості завдання, отримає задоволення від зробленої праці, а також похвалу та підтримку від вчителя (по можливості від однокласників.

5. Частіше надавайте завдання, які потребують спілкування: взяти інтерв’ю для класної газети, або підготувати цікаві запитання для уроку.

6. Використовуйте контакт поглядів. Сором’язливі діти уникають його. Поступово привчайте дитину дивитися у очі співрозмовнику.

7. Не намагайтеся вирішити за таку дитину будь-яке питання.

8. Слідкуйте за тим, щоб відзначати успіхи дитини.

9. Якщо така дитина десь проявила ініціативу, підтримайте її. Нехай вона спробує себе в ролі лідера.

Неуспішність, зовнішня байдужість, сором’язливість, незручність - прояви невпевненості у власних силах.

Часто ми називаємо це «заниженою самооцінкою».

Як же виховувати впевнену у собі дитину, розвити адекватну самооцінку?

Перш за все, необхідно викликати у дитини почуття поваги до самого себе, гордості, на основі більш точного розуміння своїх достоїнств, та недоліків. Виховувати сміливість бути самим собою та бажання досягти успіху.

Як хвалити учнів, щоб підвищити мотивацію до навчання?

Сварити та критикувати завжди легко. Але спробуймо у кожному учневі знайти щось позитивне. І не просто словами: «Ти молодець».

Видавництво "Літера ЛТД" розробило словник слів, які підтримають та надихнуть ваших учнів та дітей.

✔ У тебе вийшло зробити цю вправу!

✔ Сенсаційно! Навіть я не думала, що автор приховує таку думку в тексті.

✔ Поділишся секретом, як це в тебе вийшло?

✔ Продовжуй! Ти на правильному шляху.

✔ Це вражає! Дуже творчий підхід до завдання.

✔ Ти робиш великий прогрес, продовжуй!

✔ Невдачі - це лише шлях до великих досягнень. Не здавайся!

✔ Я в тебе вірю!/Твоя команда в тебе вірить. 

✔ Ти зможеш подолати цю задачу/вправу.

✔ Мені подобається твій підхід до вирішення завдання.

✔ Якщо у тебе виникають питання, не соромся запитувати. Ми завжди готові допомогти.

✔ Ти не тільки вчишся, але і ростеш як особистість. Це дуже важливо!

✔ Приємно, що ти не боїшся висловлювати свої думки.

✔ Ти дуже добре працюєш, але завжди є куди зростати та вдосконалюватися.

✔ Фантастика! Ти перевершив сьогодні самого себе.

✔ Розумник! Жодної помилки в тестах.

✔ Дуже приємно працювати з такими творчими/ наполегливими/ відкритими учнями.

✔ Мені приємно, що ви дослухалися до порад.

✔ Мені подобається хід твоїх думок.

Що робити вчителеві, якщо учні не виконують домашні завдання

Домашнє завдання — обов’язковий елемент навчального процесу. Кожна дитина унікальна, відповідно здібності та темп запам’ятовування інформації у кожного також різний. Саме для того, щоб підлаштуватися під кожного учня та допомогти закріпити вивчений матеріал і потрібні домашні завдання.

Через що учні бойкотують домашні завдання

При заглибленому аналізі можна виокремити такі основні причини:

1. Школярі не розуміють що саме та як потрібно виконувати.

Цілком ймовірно, що умова завдання для окремих учнів може звучати занадто складно, або вони банально заплутались. Щоби цьому запобігти, рекомендуємо взяти на озброєння такі методи:

✔ чітко озвучте чи пропишіть інструкцію як виконувати домашнє завдання;

✔ за кілька хвилин до завершення уроку детально поясніть що саме слід робити вдома;

✔ перевірте чи вивчений матеріал співпадає із самим завданням;

✔ порадьте учням виконувати завдання цього ж дня,  максимум на наступний, поки отримані знання свіжі, а діти добре розуміють суть завдання.

2. Немає зворотнього зв’язку від учителя.

Ваші завдання можуть бути мегацікавими та неабияк творчими, проте якщо діти не чують хвалебної оди про свою виконану роботу, чи конструктивної критики із поясненням як це можна зробити краще, будь-яка цікавість до ваших завдань моментально щезне. Отож, що робити:

✔ Неодмінно перевіряйте домашні роботи і виставляйте оцінки. Звісно, якщо клас великий, а на додачу ще й урок у старшокласників, то робити це не так вже й легко. Саме для таких випадків є безкоштовні тести від «Всеосвіти»: ви можете як самостійно створити завдання, так і скористатися бібліотекою тестів, де зберігаються доробки ваших колег. Система перевіряє завдання та ставить оцінки автоматично, а вам лише достатньо встановити необхідні критерії оцінювання.

✔ При плануванні уроку обов’язково виділіть час для зворотнього зв’язку, щоб обговорити найпоширеніші помилки, виділити особливі роботи і визначити загальну успішність виконання завдання.

✔ Під час виставленні оцінки в зошиті учня поруч із самою оцінкою коротко і толерантно прокоментуйте що саме вдалося найкраще, а на що слід звернути увагу.

3. Відсутність у школяра відчуття результату від роботи вдома.

Частою причиною небажання працювати вдома є відсутність в учня розуміння результату, який дає домашня робота. Щоби розв’язати цю проблему порівняйте його успіхи до початку виконання домашніх завдань, і після. Повірте, він буде неабияк здивований.

Неодмінно закценуйте на тому, що кожен учень засвоює матеріал у власному темпі, тому порівнювати себе з іншими, а тим паче соромитися своєї успішності, не варто. Важливо не бути кращим за інших, а слідкувати за власним прогресом.

Як привчити учнів до щоденного виконання домашніх завдань

Застосовуйте на практиці наступні поради, і ви встановите з учнями хороший контакт і назавжди забудете про невиконані домашні роботи:1. 1.Дайте учням розуміння важливості домашнього завдання.

Школярі повинні розуміти мету виконання домашнього завдання. Вчителеві може бути досить непросто кожен раз описувати користь від роботи вдома, проте це доволі позитивно повпливає на учнів. Завдання такого типу ви можете переглянути у попередньому матеріалі.

У жодному разі не можна домашні завдання застосовувати як один з методів покарання.  Знання предмета, підвищення успішності та мотивації учнів — ось основна роль учнівської роботи вдома.

2. Необхідність чітких інструкцій.

Для уникнення непорозумінь слід кожного разу конкретно пояснювати учням що саме їм треба робити, та яким має бути фінальний результат їхньої діяльності.

Навчіть дітей складати план виконання домашніх завдань, а також поясніть про рівномірний розподіл часу для кожного виду роботи (для прикладу, проєктної діяльності).

3. Надважлива систематичність.

Щоби закріпити знання школярів, і призвичаїти їх до регулярного виконання домашніх завдань, давайте їм роботу вдома по закінченні кожного уроку. Нехай вони чергуються: один раз просте звичайне завдання, а наступного разу творче. Так дітям ніколи не набридне ваш предмет і вони сприйматимуть кожну вашу домашку як цікавий квест.

Так у учнів виробиться звичка,  що домашнє завдання — невід'ємна частина навчання.

Як реагувати на “бешкетників” у класі: алгоритм дій для вчителів від юриста та психолога

Дитина зриває уроки, не реагує на зауваження, не виконує завдання і часто конфліктує з іншими дітьми – певно, свідками таких випадків неодноразово ставали вчителі.

Як правильно реагувати на таку поведінку учня чи учениці? Якими словами заспокоїти, а які використовувати не варто? Як відрізнити, чи дитина просто не слухається через поганий настрій, а чи має особливі освітні потреби й потребує допомоги фахівців?

У будь-якому випадку важливо не нашкодити дитині, а вчасно виявити проблему та знайти правильний підхід до її розв’язання. Таку допомогу варто надавати, обов’язково залучаючи батьків. Хто, як не вони, краще знають своїх дітей.

Алгоритми роботи вчителів із “бешкетниками” “Нова українська школа” дізнавалася в Романа Бондаренка, юриста ГО “БАТЬКИ SOS”, та Інни Князєвої, психологині БФ “Голоси дітей”.

ДИТИНА ПРОСТО БЕШКЕТУЄ ЧИ ПОТРЕБУЄ ДОПОМОГИ ФАХІВЦІВ?

Погані учні, бешкетники, учні, які зривають уроки – як би ми не називали дітей, що порушують якісь правила в школі, та в законодавстві ніде не знайдемо, якого учня чи ученицю вважати нормальними, чи навпаки. Тому, перш ніж іти зі скаргами на дитину до батьків, вчителю чи директору варто зрозуміти, що вони не мають “ставити діагноз чи виносити вирок”, наголошує Роман Бондаренко.

Щоб визначити причини тієї чи іншої поведінки й без заподіяння шкоди вплинути на неї чи допомогти дитині в навчанні, юрист радить застосовувати комплексний підхід за обов’язкової участі батьків, адміністрації та шкільного психолога.

“Можливо, у дитини є особливі освітні потреби й батькам варто звернутися для комплексної оцінки до інклюзивно-ресурсного центру. Або ж поведінка дитини є протестом на булінг із боку інших дітей чи вчителя. Причиною може бути також складна ситуація в родині, – пояснює Роман. – У будь-якому випадку до кожної дитини потрібно застосовувати індивідуальний підхід із врахуванням особливостей розвитку, здібностей, поведінки та залучати всіх учасників освітнього процесу для врегулювання конфліктних ситуацій”.

Навіть якщо дитина має особливі освітні потреби, вона однаково має право на освіту та відвідування школи. Якщо офіційно дитина не має такого діагнозу, але вчитель помічає певну тривожну симптоматику, наприклад, дитина:

✔ довго не висиджує на уроці,

✔ не може сконцентрувати увагу,

✔ активно порушує дисципліну – тоді варто звернутися по допомогу до шкільного психолога.

Він має визначити, симптоми якої хвороби може мати дитина, а за потреби скерує до інклюзивно-ресурсного центру. За словами Інни Князєвої, деякі діти справді не можуть сидіти довго на уроці, і це нормально. А за деякими потрібно спостерігати певний час психологу, щоб зафіксувати, чи дійсно дитина не відгукується на звернення вчителя, не контактує з ним та однокласниками. І чи справді це тривожний дзвіночок, на який мають відреагувати освітяни та передусім батьки.

“На початку навчального року можна поговорити з батьками й запитати, чи вони помічали якісь зміни в поведінці дитини, чи мають певні діагнози (зазвичай гіперактивність чи аутизм визначають із трьох років), – зазначає психологиня.

Вчителям важливо тримати зв’язок із батьками – це допоможе їм зрозуміти причини, чому дитина поводиться зараз саме так.

Можливо, учень чи учениця бешкетує тому, що переживає труднощі війни, втрату когось із рідних, хвилюється через сирени. А війна справді впливає на дітей – вони стають більш тривожними, збудливими, мають знижену активність, можуть складно звикати до очного навчання після тривалої дистанційки”.

Також дитяча поведінка може змінюватися через вікові кризи, наприклад, кризу семи років чи підліткову. Будь-яка вікова криза характеризується встановленням кордонів і формуванням більшої самостійності. Через це діти можуть стати емоційнішими та імпульсивними.

Інна Князєва радить вчителям поспілкуватися наодинці з дітьми, які мають певну тривожність чи емоційні реакції.

Що не варто робити:

✔ осуджувати дитину за її поведінку;

✔ присоромлювати в присутності інших учнів (казати, “ти знову починаєш” тощо).

Натомість вчитель може використовувати в класі різні техніки для вирішення конфліктних ситуацій:

✔ звернути увагу на те, хто з ким хоче сидіти за партою;

✔ якщо в класі є лідери, варто підключати їх до певних активностей (нехай поспілкуються із сором’язливими учнями, візьмуть разом участь у якомусь проєкті класу);

✔ варто обговорити з дітьми правила, що можна робити, а що ні, чому важливо не порушувати їх та домовлятися.

“Такі правила чи інструкції потім допоможуть подолати труднощі. Якщо дитина порушила певне правило, то варто це обговорити з нею – чому так сталося і які наслідки це матиме. А якщо перед цим не було інструкцій, то дитині немає на що опертися і дати оцінку ситуації”, – додає Інна Князєва.

ЯК ДІЯТИ ВЧИТЕЛЮ, ЯКЩО СТАЄТЬСЯ ЕКСТРЕНА СИТУАЦІЯ НА УРОЦІ

Буває, що неординарна ситуація стається на уроці: дитина тривалий час сидить у телефоні й не відгукується на зауваження вчителя або ж зненацька штурхає чи б’є однокласників.

1. Передусім треба ізолювати конфлікт та зняти гостру реакцію, радить Інна Князева.

2. Якщо дитина, яка завдає шкоди іншим, починає плакати, не варто це ігнорувати, натомість треба намагатися не дати цьому розгорнутися далі.

3. Можна розсадити дітей, між якими виникло непорозуміння, нагадати їм про правила, що фізично ніхто нікого не чіпає.

4. Попросити дитину, яка кривдила інших, заспокоїтися, подихати ротом. Говорити про це треба тоном, який стабілізує дитину. Якщо буде крик чи осуд із боку вчителя, це не врегулює ситуацію позитивно.

5. Після уроку можна обговорити ситуацію індивідуально з дитиною чи дітьми, вислухати їх по черзі, що ж відбулося і чому. Тобто вчитель має стати медіатором.

6. Обговорити ситуацію можна також зі шкільним психологом (без згадування дитячих імен). Може, у школі траплялися подібні випадки, які вирішилися позитивно для всіх учасників конфлікту.

“Треба вирішувати це конструктивно й розбиратися, що ховається за конфліктом, чому діти посварилися. Можливо, дитина переживає щось і їй важливо виплеснути свою емоцію, – зауважує психологиня “Голосів дітей”.

Останнім часом діти дійсно агресивні, можуть зриватися одне на одному. Думаю, що вчитель може час від часу проводити психоедукаційні уроки, якщо бачить, що такі конфлікти трапляються. Можна залучати до цього психолога, який розкаже дітям, що вони дійсно можуть бути зараз схвильовані та мати різні емоції, але важливо просити вибачення, не чіпати одне одного тощо. Не варто залишати ситуацію невирішеною, краще довести її до кінця“.

ЩО ДОПОМОЖЕ СТВОРИТИ ХОРОШУ АТМОСФЕРУ В КЛАСІ

Крім правил, важливо створити в класі комфортну атмосферу. Для цього Інна Князєва радить класним керівникам та класоводам прислухатися до дітей і час від часу проводити соціометрію (досліджувати взаємостосунки). 

“Можна розсаджувати дітей відповідно до їхніх симпатій, а “дітей-аутсайдерів” садити з лідерами, щоб вони могли повзаємодіяти. Тобто створити атмосферу, де діти в початковій школі можуть вільно гратися, а старші – спілкуватися”, – каже Інна.

✔ Для цього можна починати день із ранкового кола та розпитувати учнів про їхній настрій (якщо це старша школа).

✔ Або проводити ритуали, які будуть згуртовувати колектив. Як варіант, створити в класі “банку вдячності” (можна замінити на якусь коробку). Учні можуть писати слова вдячності та класти ці записки в “банку”, а наприкінці тижня дивитися, хто які компліменти отримав. Так, діти отримають позитивні емоції та відчуття одне до одного.

За словами Інни Князєвої, вчителі мають зважати на те, що через війну та тривожність у дітей може знизитися працездатність, а це негативно впливає на діяльність мозку. Діти можуть погано запам’ятовувати та бути неуважними. Тому спочатку учень чи учениця має вийти зі стресу, а тоді вже покращувати навчальні досягнення.

ЯК ВЧИТЕЛЮ НАЛАГОДИТИ КОМУНІКАЦІЮ З БАТЬКАМИ

Яка б ситуація не виникла в класі між учнями аби учнями й вчителем, вирішувати її треба спільно з батьками. Роман Бондаренко зауважує, що маму, тата чи опікуна можна запросити на урок, а також вони можуть розпитати дитину вдома, чому вона так поводиться. Водночас варто пам’ятати, що батьки не перебувають із дитиною під час уроку й не контролюють її поведінку в школі, тобто не можуть знати, як насправді поводить себе дитина без нагляду батьків.

Часом вчителі кажуть, що їм не вистачає співпраці з батьками для вирішення певного конфлікту. Щоб заручитися підтримкою батьків і зробити їх союзниками, налагодити робочу та результативну комунікацію, Інна Князєва радить вчителям почати з обговорення правил спілкування впродовж навчального року.

✔ Можна зібрати батьків та розповісти їм про особливості навчання в умовах повномасштабної війни, про завдання та плани на навчальний рік;

✔ повідомити їм, що вчителі готові до діалогу, але є певні межі, за які не варто заходити (наприклад, після 18:00 не телефонувати вчителю);

✔ зазначати, що коли батькам телефонує вчитель, не треба хвилюватися, адже це означає, що він розраховує на співпрацю в певних ситуаціях, що стосуються дітей;

✔ розповісти, що в школі є психолог, який зможе допомогти в разі чого.

“Коли батьки розуміють, що вчитель може їм дзвонити, вони будуть менше тривожитися, – пояснює психологиня. – А вчителям важливо розуміти, яку форму спілкування чи повідомлення краще обрати. Бо обвинувачення чи присоромлення (приміром, ваш Петрик чи Оленка знову щось порушили) матиме негативний контекст. Краще говорити про те, що це виховний процес, і спробувати об’єднатися з батьками в одну команду”.

На думку Романа Бондаренка, вчителі мають розуміти, яка мета спілкування з батьками. Якщо це робиться для того, аби батьки “повпливали” на дитину, щоб вона “не заважала”, то це навряд чи спрацює. Зовсім іншим буде результат, якщо вчитель попросить батьків допомогти зрозуміти причини, які спричинили зміни в дитячій поведінці.

Не завжди така комунікація відбувається легко, адже не всі батьки відразу йдуть на контакт, погоджуються на співпрацю, вважаючи, що їхня дитина ні в чому не винна й нічого змінювати не варто. Тож вчителям варто налаштуватися на тривалу й непросту роботу.

Аби мати для цього сили та ресурси, Інна Князєва радить освітянам не забувати про себе, відпочивати та відновлюватися. Також варто залучати до вирішення конфліктів колег (психолога, директора), адже командою легше впоратися з будь-якими викликами.

Заспокоїти галасливий клас: 18 таємних способів учителя

Кожен учитель знає, як швидко сміх одного учня посеред зосередженої роботи може перейти на весь клас. І перш ніж ви встигнете відреагувати, на уроці вже почнеться  гармидер. Часом дітям потрібна ця хвилинка пустощів, щоб відволіктися. Але важливо швидко повернути увагу учнів назад до роботи. Тож переклали для вас дієві методи від американських учителів з ресурсу edutopia.org.

Відразу зазначимо: кричати, стукати по столу чи гучно плескати у таких ситуаціях експерти геть не радять. Адже такі дії вчителя можуть викликати занепокоєння у дітей, що мають ментальні проблеми. Якщо дитина пережила травматичну подію або має розлад емоційного спектра, гучні звуки можуть стати тригером для неї. Крім того, колеги-вчителі, які проводять урок у сусідньому кабінеті, точно не будуть у захваті від шуму за стіною.

Професор педагогіки та колишній класний керівник Тодд Фінлі радить демонструвати учням практику тиші в перший же тиждень навчання. Покажіть дітям ваш сигнал тиші та потренуйтеся з ними у швидкості реакції на нього. Зробіть кілька таких тренувань: учні навмисне галасують — ви даєте сигнал — вони повинні швидко затихнути.

Як заспокоїти дошкільнят та учнів початкової школи

Жменька тиші. Складіть долоні та пошепки оголосіть, що у вас є тиша. Дивіться на свої руки та вдавайте, що в них щось є. Учні почнуть підхоплюватись і нахилятися, щоб побачити, що відбувається. Потім попросіть учнів «передати тишу» класом по колу і спостерігайте, як галас вщухає.

Чарівний спрей. Ви можете наповнити пульверизатор водою і підписати його «Спрей для заспокоєння». Звичайно, не розпилюйте його безпосередньо на гамірливих учнів. Натомість розпиліть його в повітрі, коли клас починає галасувати, і скажіть учням, що його сила поширюється по всій кімнаті.

Трюк із фальшивим зефіром. Запропонуйте учням закинути уявний зефір до рота та зробіть це разом з ними. Потім надуйте щоки так, ніби зефіру стало багато, а діти зроблять те саме. Це веселий спосіб привернути увагу, тож учні з радістю виконують його, втрачаючи здатність розмовляти після того, як покладуть до рота уявний зефір.

Дзвіночки. Поставте у класі дзвіночок, яким плануєте заспокоювати дітей. Коли стає гамірно, дзвоніть у дзвіночок та просіть учнів уважно слухати та підіймати руку, коли вони перестануть чути звук.

Дитина, яка говорить пошепки. Коли в класі стає гучно, починайте говорити тихіше. У певний момент можете навіть перейти на шепіт. Учні наслідуватимуть ваш приклад або просто затихнуть, щоб почути, що ви говорите.

Способи заспокоєння учнів середньої школи

Зворотний відлік. Класичний відлік від 5 до 1 може чудово спрацювати. Хоча ви можете рахувати і від 3, і від 10, залежно від вашого рівня терпіння.

5 кроків тиші. Запропонуйте учням 5 сходинок до заспокоєння. Ви можете називати їх самостійно або повторювати разом з учнями.

• Я дивлюсь на того, хто говорить.

• Я тихий/а.

• Я нерухомий/а.

• Я відкладаю все з рук.

• Я слухаю.

Гукання та відповіді. Ви можете придумати власні вигуки, на які діти будуть відповідати. Ось кілька прикладів:

Ви: «1, 2, 3 погляд сюди!» Учні: «1, 2 погляд на вас!»

Ви: «Спустило колесо!» Учні: «Ш-ш-ш»

Ви: «Хмара!» Учні: «Бум!» (вдаючи звук грому)

Я кажу. Коли стає гамірно, спробуйте гру «Я кажу». «Я кажу: хто чує, торкніться носа, хто чує, торкніться вуха, хто чує, торкніться ліктя». Поступово повторюйте команди все тихіше і тихіше, доки не перейдете на шепіт.

Плескання у відповідь. Придумайте з класом власну плесканку, яку починаєте ви, а учні мають вам відповісти. Наприклад, два повільні плескання і три швидкі. Продовжуйте, поки всі учні у класі не будуть відповідати на плесканку.

Сигнали руками. Це може бути поступове загинання пальців або знак тайм-ауту (показати долонями літеру «Т»). Головне — узгодити заздалегідь з учнями сигнал.

Графік рівня шуму. Намалюйте графік з рівнями шуму. Назвіть їх умовно «голос школи пантоміми», «голос бібліотеки», «голос концерту класичної музики», голос «рок-концерту». Відразу зазначте, що останній недозволений у класі. Визначте з учнями заздалегідь, який рівень шуму відповідає кожній позначці. І при виконанні певного завдання, виберіть той рівень, який допустимий у цей момент. Якщо учні переходять межу, нагадайте їм про правила.

По буквах. Виготовте з картону або придбайте букви, щоб скласти напис «ШУМ». Наклейте магнітну стрічку позаду кожної та прикріпіть в кутку дошки. Коли рівень гучності у класі починає підвищуватись, підходьте до дошки та посуньте вгору першу літеру. Якщо діти не реагують, через певний час посуньте наступну, поступово складаючи слово. Робіть це без коментарів. Більш уважні та відповідальні учні почнуть робити зауваження тим, хто ще не затих. Якщо не впевнені, що такого короткого слова вистачить для заспокоєння, можете спробувати слово «ГАМІР».

Як заспокоїти старшокласників

Заспокійлива музика. Якщо ви помічаєте, що під час самостійної роботи учні починають шуміти, спробуйте увімкнути спокійну музику. Це можуть бути класичні композиції або просто повільні мелодії без слів. Учитель Дженні Монтаньо пропонує увімкнути струнний квартет Vitamin String Quartet — гурт, який виконує поп- та рок-пісні у форматі струнної музики.

Ввічливе попередження. Швидко скажіть: «За хвилину мені знадобиться ваша цілковита увага, тому, будь ласка, закінчуйте свої розмови». Якщо ви попередите учнів про те, що буде перехід, вони швидше і з меншим протестом підуть назустріч.

Розпочніть розмову. Вчителька мистецтва Джоетта Каррі розповіла, що для того, щоб зосередити всіх учнів, вона підходить та ставить особисте запитання 2-3 дітям у передній частині класу. Наприклад, запитує їхню думку про певну картину або її власний малюнок. Тоді учні, що сидять позаду, не хочуть залишатися осторонь розмови та затихають, щоб її почути та включитись.

Шокуйте. Якщо ви знаєте іноземну мову — хоча б кілька слів чи фраз — ви можете шокувати клас, змусивши його затихнути. Наприклад, використайте базові німецькі фрази: будь-що від «Eins! Zwei! Drei!» до «Ich liebe dich». Не важливо, чи учні знають їх значення. Це швидко приверне увагу класу.

Мовчанка. Стійте тихо, доки всім не стане цікаво, чому ви мовчите. Ви можете розпочати свою мовчанку фразою «Я почекаю». Але майте на увазі, що мовчання може мати зворотні наслідки, коли маєш справу з особливо неспокійним класом. Тому краще продумати запасний план.

Суперсили українських вчителів: 5 підказок, щоб все встигати

В умовах війни вчителі — справжні супергерої. Вони з дітьми і на уроках, і в укритті, і на зв’язку онлайн. Щоб допомогти педагогам все встигати, ми зібрали 5 підказок, що допоможуть з підготовкою до уроків, навчанням та підтримкою учнів. Тут знайдете ідеї для обговорень, ігри, подкасти та зручні платформи для вчителя.

10 запитань, які врятують будь-який урок

Ми попросили ChatGPT придумати креативні запитання для дискусій на уроці. Ось, які теми для розвитку критичного мислення він запропонував:

• Якби ви могли подорожувати в часі, в яку епоху ви б хотіли потрапити та чому?

• Якби тварини могли говорити, якій тварині першій ви б поставили запитання? Що саме ви б запитали?

• Якби ви могли змінити одне правило в школі, яке б ви обрали?

• Яка найважливіша річ, якої вас навчили ваші батьки або опікуни?

• Якби ви мали суперсилу, якою б вона була? Як би ви її використали?

• Що, на вашу думку, буде найбільшою проблемою для нашого покоління у майбутньому? Як її можна розв’язати?

• Якби ви могли створити ідеальний світ, якими були б його основні правила?

• Чи вважаєте ви, що машини або роботи можуть мати почуття або емоції? Аргументуйте свою думку.

• Якби ви могли придумати новий шкільний предмет, що б ви додали до програми?

• Що означає бути щасливим? Чи можливо навчити людину бути щасливою?

3 вправи, щоб зняти напругу після повітряної тривоги

«Пульт управління»

Для цієї гри потрібно намалювати фломастером або уявити «кнопку гучності» на подушечках пальців дитини. Наприклад, на вказівному пальчику червоним кольором поставте крапку — «голосніше», на безіменному — синім кольором — «тихіше».

Далі запропонуйте дитині сказати якесь слово, наприклад, «мама», або назвати своє ім’я і натискати кілька разів на пальчик. Дитина має промовити його залежно від «кнопки» і кількості натискань «голосніше» — «тихіше».

Запропонуйте використовувати слова, що викликають позитивні яскраві асоціації. Необхідно довести промовляння слова до найбільшої гучності, а потім зупинитися на потрібній. Коли дитина знову буде говорити голосніше, посміхаючись торкайтеся її «кнопки». Або можете просити, щоб вона сама доторкнулася.

«Видихнути хмару»

Запропонуйте дітям уявити, що вони видихають хмару зі звуком. Можна з «грозою» та «блискавкою». На вдиху дітям потрібно розкрити руки, щоб показати, якою великою є хмара. На видиху — видати звук та звести руки, зменшуючи розмір хмари, аж поки долоні в кінці не з’єднаються. Можна супроводжувати видих тупотінням ніг.

«Собаки»

За умовами гри дітям спершу потрібно уявити себе добрими песиками, які радісно махають хвостиками. Потім перетворитися на злих собак, які гарчать одне на одного. А потім знову стати добрими собаками, які принюхуються, знайомлячись.

Більше ігор для розбурхування позитивних емоцій можна знайти тут.

Більше вправ для вивільнення агресії та зняття стресу можна знайти тут.

3 гри і для укриття, і для класу

«Від наскельного малюнка до iPhone13»

Учитель або охочий учень створюєте малюнок, не показуючи його іншим. Потім усі діти стають чи сідають спиною одне до одного. Автори зображень демонструють їх тим, хто першими сидять спиною. Завдання тих, хто побачив оригінальне зображення, — відтворити його рухами по спині учасників перед ними. Таким чином, кожна дитина відтворює той малюнок, що намалювала на її спині попередня дитина.

У результаті остання дитина має відтворити на папері зображення, яке вона відчула на спині. У кінці діти порівнюють перше зображення з фінальним, що пройшло безліч модифікацій. У цей момент і діти, і вчителі зазвичай починають реготати!

Якщо у класі понад 10 дітей, варто об’єднати їх у малі групи та порівняти результати кожної з груп.

Рекомендуємо зробити перший малюнок більш-менш складним. Наприклад, кіт, собака або інша тварина. Не варто зображати щось дуже просте, як-от серце, зірка чи сонце.

Вправа на розвиток уяви та фантазії

Вправа полягає в тому, щоб за допомогою уяви та фантазії перетворити звичайний тенісний м’ячик на уявний предмет.

Наприклад, на:

•  гарячу картоплю;

•  павучка;

•  маленького пухнастого котика;

•  цибулину;

•  авокадо;

•  стигле смачне манго;

Розпочинає гру вчитель, та, тримаючи м’яч, називає те, чим уявно віднині стає цей предмет. Назвавши умову, вчитель передає м’яч дитині поруч, а вона — наступній. Діти мають за допомогою своєї уяви відіграти образ, враховуючи запропоновані обставини, щойно до них у руки потрапляє об’єкт. Коли всі повзаємодіяли з уявним предметом, учитель називає нову умову.

Дуже важливо, щоб учитель першим подав приклад, зміг відіграти відповідну умову, перемкнувши цим увагу дітей. 

Гра на уяву зі смішними умовами

Запропонуйте дітям конкретні нереальні умови та можливість зобразити їх на папері.

Наприклад, уявити та зобразити, як і де буде ховатися:

• прозора мавпа у супермаркеті;

• ящірка-хамелеон в італійській піцерії;

• пудель в акваріумі;

• равлик на марафоні;

Що дивніші та смішніші умови, то більше це залучатиме дитину в процес взаємодії та творчості.

Поради для швидкої підготовки до уроку

Готові вправи з різних предметів + можливість створення власних

learningapps.org

Це система готових вправ з різних предметів, та ще й з можливістю автоматичної перевірки. Вчитель може створити свої вправи за допомогою цієї платформи, якщо готових йому не вистачило. Працювати з платформою треба за тим самим принципом, що й з іншими — надіслати посилання дітям. Створіть теку класу, залийте туди вправи — вже наявні там чи створені вами. І можете моніторити виконання цих вправ.

Перевірка знань учнів

ClassTime

Чимало вчителів кажуть, що це найбільш зручна та багатофункціональна платформа для контролю й перевірки знань. Важливо, що цей тестовий сервіс — безкоштовний. Вчитель може використати 9 абсолютно різних і нестандартних типів запитань. Є відкриті запитання, запитання на встановлення відповідності, можливість дати розлогу відповідь. На закріплення знань учням можна давати контрольний тест на цій же платформу. Також можете створити опитування і дати до нього доступ дітям. У такому разі школярі спершу мають переглянути відеолекцію, а потім одразу дати відповіді на запитання, щоб закріпити побачене й почуте.

Готові вікторини з предметів і розробка авторських

quizizz

Цей сервіс англомовний, але у використанні інтуїтивно зрозумілий, тож хай це вас не відлякує, адже там вже є чимало готових тестів з різних предметів українською мовою. Щоб створити свою першу вікторину для класу — просто зареєструйтесь.

Подкасти замість домашніх завдань

KULT

Щоб зробити заняття сучасними, запропонуйте учням замість звичної домашки із зарубіжної літератури чи мистецтва прослухати тематичний подкаст. А потім влаштуйте рефлексію-обговорення під час наступного уроку.

На цьому подкаст-ресурсі є матеріали про українську культуру, війну, напрямки філософії, культові епохи та історичних осіб.

«Буде тобі наука»

На цьому ресурсі можна послухати про цікавинки з біології та фізики. Тут розповідають про те, як ефективно економити електроенергію, чи безпечні цукрозамінники, як виявити дефіцит заліза в організмі.

Ресурси для навчання

Застосунок для початкових класів «Вивчаю – Не чекаю»

Застосунок охоплює матеріали з математики й читання за українською навчальною програмою для учнів 1-4 класів. Застосунком можна користуватись і на уроках, і під час самопідготовки, і на перервах. Усі завдання подані в ігровій формі та відповідають програмі НУШ, а відеоматеріали розроблені за підходами мікронавчання.

Кожна тема — окремий мультиплікаційний фільм чи відеопрезентація від учителя, ідентична тому, як відбувається урок у класі. Тож діти можуть використовувати його, якщо потрібно надолужити пропущене у класі.

«Всеукраїнська школа онлайн»

Це платформа для дистанційного та змішаного навчання для учнів 5-11 класів. Тут ви зможете створити власний «кабінет», куди легко дублювати вже готові курси або створювати там власні.

Функціонал «Кабінету вчителя» допоможе відстежувати навчальний прогрес кожного учня: ставити завдання класу, аналізувати результати виконаних тестів та давати зворотний зв’язок за результатами учнівської роботи. А ще вчителі та учні можуть спілкуватися на так званому форумі в «Кабінеті вчителя».

Ви також зможете групувати учнів за окремими класами. Тож буде можливість для кожного класу організовувати в кабінеті окремі обговорення, пропонувати теми для дискусій.

Увесь контент відповідає чинній освітній програмі. А також на платформі є рекомендації для вчителів, як проводити змішане та дистанційне навчання за допомогою запропонованих матеріалів.

60 фраз-мотиваторів замість «Молодець», які виручать кожного вчителя

Фрази-мотиватори на щодень для ваших учнів

Ви надихаєте мене бути кращим учителем, коли…

Ти зараз на правильному шляху!

Ти дуже старанно над цим попрацював.

Я пишаюся тим, як ви працювали сьогодні.

А зараз виходить значно краще!

Я знала, що ти зможеш.

Мої вітання, чудова робота!

Продовжуй працювати над цим, успіх зовсім скоро.

Діти, ваш мозок, певно, наполегливо працює — ви все швидко зрозуміли.

Зроби ще раз і отримаєш гарний результат.

Твоя ідея чудова!

Клас, яка гарна командна робота!

Я бачу, тебе не спинити на шляху до успіху.

Ваші ідеї такі креативні!

Давай разом подумаємо, як це зробити?

Сенсаційно! Ти, мабуть, багато тренувався (працював).

Як же гарно ти впоралась!

Мені до вподоби хід твоїх думок!

Ти дуже гарно висловилась.

О, ти зробив це блискуче!

Чудово висловлюєш свої почуття.

Я знаю, що це важко, але ти майже впоралась.

Фантастичне вирішення питання!

Я знаю, що тобі було важко, але ти залишався таким сконцентрованим.

Все вийшло швидше, тому що ви працювали разом.

Чудова спроба!

Ти справжній творчий мислитель.

Ти можеш. Крапка.

Філософські фрази-мотиватори, які спонукають учнів до роздумів

«Не кажіть, що у вас не було часу. Ви маєте стільки ж годин, що й Мікеланджело, Да Вінчі, Альберт Айнштайн і Томас Едісон» (Джексон Браун-молодший).

Зробіть щось зараз. Ваше майбутнє «я» неодмінно подякує вам.

Важка праця — вулиця з двостороннім рухом: ти отримуєш назад рівно стільки, скільки вклав.

«Ви не отримуєте те, чого бажаєте. Ви отримуєте те, заради чого працюєте» (Даніель Мільштейн).

Не намагайся бути ідеальним. Просто спробуй бути кращим, ніж ти був учора.

«Звичайні люди можуть обрати бути надзвичайними» (Ілон Маск).

Продовжуй. Усе, що потрібно, прийде до тебе в потрібний час.

Навіть найвидатніші, найзнаніші і найзірковіші були початківцями. Не бійтеся зробити перший крок!

«Я не програв. Я просто дізнався 10 000 шляхів, як це не працює» (Томас Едісон).

«Найкращий спосіб набути впевненості в собі — робити те, чого ти боїшся» (Сваті Шарма).

«Якщо почуєш всередині себе голос, який каже, що ти не можеш малювати, тоді неодмінно малюй, і цей голос замовкне» (Вінсент Ван Гог).

«Ні, небо — не межа. Це лише початок» (Донован Лівінгстон).

«Ніколи не нахиляй голову. Завжди тримай її високо. Подивись світу прямо в очі» (Хелен Келлер).

«Успішні та неуспішні люди не надто відрізняються своїми здібностями. Вони відрізняються лише своїм бажанням досягти максимуму свого потенціалу» (Джон Максвел).

«Потрібна мужність, щоб вирости і стати тим, ким ти є насправді» (Едвард Каммінгс).

Фрази, які надихнуть учнів навчатися старанніше

«Невеликий прогрес щодня дає великі результати» (Сатья Нані).

Річ не в тім, щоб мати час. Ідеться про те, щоб знайти час.

Невдахи кидають справу, коли втомлюються. Переможці звільняються, коли виграють.

«Навичка розвивається лише годинами й годинами роботи» (Усейн Болт).

Не чекай на натхнення, не чекай на мотивацію. Усе, що потрібно — навчитися бути дисциплінованим у справі, яку робиш.

«Самодисципліна — це магічна сила, яка робить вас практично нестримним» (Ден Кеннеді).

«Як щось розпочати, коли довго не зберешся з духом? Перестати говорити і почати робити» (Уолт Дісней).

«Зосередьтеся на правильних речах, а не на купі справ» (Майк Крігер).

«Дисципліна — це просто вибір між тим, чого ти хочеш зараз, і тим, чого ти хочеш найбільше» (Абрахам Лінкольн).

Фрази, які прокачають учнівську рішучість

Прокидайся з відчуттям рішучості. Лягай спати із задоволенням від проробленої роботи.

Ніколи не стає легше. Це просто ти стаєш сильнішим.

Сім разів впади, вісім разів встань (японське прислів’я).

Біль, який ви відчуваєте сьогодні, буде силою, яку ви відчуватимете завтра.

«Успішні люди не обдаровані більше за вас. Вони просто наполегливо працюють, а потім наперекір усім досягають успіху» (Г. К. Нільсон).

Рішучість — це робити те, що потрібно робити, навіть якщо вам не хочеться це робити.

«Якщо ви не бажаєте ризикувати звичайним, вам доведеться на все життя погодитися на звичайне» (Джим Рон).

«Наполегливість — це важка робота, яку ви виконуєте після того, як втомилися виконувати важку роботу, яку ви вже зробили» (Ньют Гінгріч).

«Найкращий спосіб передбачити своє майбутнє — створити його»  (Абрахам Лінкольн).

Створюємо стікери-мотиватори для онлайн-навчання

Ви можете створити мотиваційні стікери для дистанційного навчання власноруч. Ваші учні точно оцінять їхню ексклюзивність та ваш фірмовий стиль. Обов’язково використовуйте фрази, які полюбляєте казати дітям.

Коротка покрокова інструкція для створення стікерів у Telegram:

• Встановіть застосунок Sticked, який є в доступі і на iOS, і на Android.
• Відкрийте цю програму, натисніть кнопку +(Choose a picture!).
• Виберіть потрібне зображення або текст зі своєї галереї на мобільному телефоні чи планшеті. Тут же ви зможете відредагувати чи видалити фон спеціальною опцією «гумка», товщину якої теж можете регулювати.
• Оберіть смайл, якому тематично відповідає ваш стікер.
• Після цього ви можете авторизуватися на прохання застосунку (а можете й пропустити цей крок) та обов’язково запустіть спеціальний бот Sticked.
• Тиснете «Відкрити в Telegram» і вуаля — можете додавати свій свіжостворений стікерпак у месенджер.

Розсаджування дає передбачуваність учням

Вчителям варто усвідомити, що кожного дня, коли підлітки заходять до класу, у них уже є неочевидна схема розсаджування. Один учень захоче сидіти поруч зі своїми друзями в день, коли вони ладнають між собою, але не тоді, коли вони вчора посварилися. Іншу дитину цікавить, де буде сидіти її кривдник і як їй уникнути його, не влаштовуючи драми. Хтось цікавиться, де сидітимуть популярні в класі діти. Ще одна дитина хоче зосередитися і сидіти якомога далі від однолітків, які її відволікають, але не хоче, щоб однокласники про це знали.

Схема розсаджування, яку запропонує вчитель, може спершу викликати бурхливу реакцію. Але щойно учні її подолають, вони зможуть легше пристосуватися до шкільної рутини. Підлітки цінують передбачуваність, що допомагає їм на уроці зосередитися на навчанні, а не на соціальній взаємодії.

Створюйте систему розсаджування для наочності

На початку року проведіть опитування серед учнів та дізнайтеся про конфлікти в класі, що можуть заважати їхньому навчанню. Також можна поспілкуватися з іншими вчителями та класними керівниками, які вже добре знають цих дітей.

Аналізуйте, як вплинуло розсаджування учнів на їхню поведінку та комунікацію.

Розсаджування створює відповідний простір

Розсаджувати людей за певним принципом — гарна ідея для більшості заходів. А уроки — це важлива подія, яку вчителі проводять щодня. Сідаючи на чітко визначені місця в класі після перерви, учні нагадують собі, що вони увійшли у простір навчання. Це допомагає їм налаштуватися на плідну працю.

Спосіб розсаджування учнів має відповідати меті уроків. Якщо ви хочете посприяти утворенню міцних стосунків та створити безпечне середовище для співпраці, створіть так звану «домашню групу»: сталі місця для учнів протягом усієї чверті. Якщо ваша мета — забезпечити, щоб учні щодня контролювали своє мислення, регулярно використовуйте рандомізоване розсаджування.

Багато учнів, яким потрібна додаткова підтримка через навчальні труднощі або фізичні особливості, часто вказують у своїх планах розміщення бажані місця для сидіння. Визначені місця гарантують, що учень із проблеми із зором сидітиме там, де найкращий огляд. Той, хто потребує підтримки в навчанні, — з надійним однолітком. Дитина, яка часто відволікається — якомога далі від дверей.

Система розсаджування також може допомогти учням бути більш продуктивними в навчанні. Більшість учнів справді хоче добре вчитися. Але через особливості психологічного розвитку в підлітковому віці їм може бути складно зосередитися та контролювати себе. Тому система чіткого розсаджування в класі може допомогти учням поводитися належним чином на уроках.

Якщо учень має проблеми з концентрацією уваги, посадіть його спереду. Для дитини, яка часто розмовляє під час уроків, можна виділити два місця: одне для самостійної роботи, ізольоване від її друзів, а інше — для спільної роботи з групою. Якщо на якогось учня негативно впливає одноліток, посадіть їх у різних частинах класу.

Поясніть дітям, навіщо ви їх розсаджуєте

Варто уникати розсаджування учнів у класі як покарання. Коли розсаджування є постійною частиною стратегії викладання вчителя, учні сприймають це як корисний інструмент, а не як важіль впливу.

Погодьтеся, краще вчителю взяти на себе відповідальність, але розсадити дітей так, щоб вони добре поводились і були продуктивними на уроках. Ніж учні самі виберуть місця залежно від своїх стосунків із однокласниками.

Так само як і в академічному навчанні, відстежуйте ефективність ваших схем розсаджування. Спостерігайте за поведінкою та навчанням дітей і попросіть їх надати зворотний зв’язок. А потім відповідно корегуйте їхнє розсаджування.

Пояснюйте учням, навіщо ви садите їх тим чи тим чином на уроках. Старшокласникам потрібно знати «чому», вони люблять, коли вчителі розкривають їм секрети своїх методик.

Важливо бути послідовними та логічними у своїй системі розсаджування. Коли вчитель вперше скаже учням, що збирається розсадити їх за власною системою, вони скоріше за все будуть невдоволені та закочуватимуть очі. Але якщо пояснити їм, навіщо ви це робите, як це відбуватиметься за різних видів діяльності на уроках, якими правилами ви керуєтеся під час розсаджування, вони повільно, але впевнено погодяться з вашою стратегією.

Схеми розсаджування можуть здатися старомодними, але вони здатні зробити революцію в навчанні у старших класах.

Лайфхаки НУШ

Шляхи, способи, методи та прийоми впливу на мотивацію дитини до навчання

Загальні стратегії формування мотивів:

1. Необхідно вибудовувати теоретичну логіку предмета, правильно орієнтувати дітей щодо формування в них розумових дій, щоб в учнів не виникло безпорадності перед новим навчальним матеріалом. Учителю треба зробити учня співучасником навчання, а не виконавцем його волі. Мотивацією може бути окреслення перспектив вивчення теми, визначення мети вивчення навчального матеріалу, удосконалення навичок, необхідних для розв’язання проблеми, усвідомлення співучасті і взаємодії з іншими.

2. Потрібно задіювати навчальні потреби, які в учнів уже сформовані. Учитель має добирати такий навчальний матеріал, який би викликав інтерес до пізнання нового. Учень має усвідомити, що знання потрібні йому для досягнення певної конкретної мети.

3. На уроці потрібно чергувати методи і форми навчання. Різноманітність заохочує учнів до діяльності, мотивує їхню роботу. Рольові ігри, дискусії, мозкові штурми, демонстрації, проектна діяльність, створення аудіовізуальних презентацій, робота в малих групах – усе це стимулює учнів до вивчення навчального матеріалу.

4. Перед кожним учнем треба ставити реалістичні вимоги. Вимоги учителя мають бути високими, але не настільки, щоб учні не могли їх виконати і тому втрачали інтерес до навчання. На початку вивчення теми вчитель повинен ознайомити учнів із вимогами, пояснити, чого вони мають навчитися, допомогти кожному учневі поставити перед собою цілі, яких він має досягнути. Нереальні цілі можуть призвести до розчарування і втрати інтересу до навчання. Крім того, цілі, визначені самим учнем, завжди є більш ціннісними, ніж поставлені вчителем або батьками.

5. Ускладнювати вимоги потрібно поступово. На початку семестру вчитель має створити для учня ситуацію успіху, а потім поступово підвищувати вимогливість. Учитель не повинен забувати про диференціацію навчання. Якщо вправи включають різнорівневі за складністю завдання, то кожен учень матиме змогу відчути успіх під час виконання завдань доступного для нього рівня.

6. Потрібно забезпечити оперативний зворотний зв'язок учителя й учня та якомога коротший термін перевірки письмових робіт. Похвала й винагорода мають бути публічними. Зворотний зв’язок служитиме стимулом, він має бути чіткий і конкретний. Треба пояснювати учневі, у чому може бути його подальший прогрес, указати на сильні й слабкі сторони виконання роботи. Бажано створити умови, за яких школяр зможе ознайомитися з кращими роботами однокласників (зачитування фрагментів роботи на уроці, організація виставки робіт, викладання всіх творчих робіт в учительському блозі тощо).

7. Учень має очікувати на нагороду за успіх. Позитивні і негативні коментарі впливають на мотивацію. Похвала підвищує в учнів упевненість у собі, зміцнює почуття власної гідності. Учитель обов’язково повинен похвалити слабких учнів навіть за докладені зусилля, навіть якщо робота є невдалою!!!

8. Аналізуючи (і особливо критикуючи!) учнівську роботу необхідно бути конкретним. Учень має відчути, що вчитель критикує певні невдалі сторони роботи, а не його самого. Необхідно уникати принизливих коментарів.

9. Треба уникати жорсткої конкуренції між учнями. Конкурс викликає тривогу, що може перешкоджати навчанню. У жодному разі не можна порівнювати учнів між собою, краще порівняти нинішні досягнення учня з його попередніми. При цьому треба зосереджуватися на прогресі, удосконаленні, а не негативних сторонах.

10. На уроках, де це можливо, необхідно залишати за учнем право обирати види роботи. Учень охоче виконує завдання, вибрані з переліку. Тому якщо альтернативні завдання формують однакові поняття, треба пропонувати учням на вибір вправи, теми для презентацій чи творчих робіт, домашні завдання.

11. Подолати низьку мотивацію учнів до навчання можна, переглянувши методи, форми і стилі навчання.

Шляхи формування мотивації школярів до навчання та підвищення їх навчальних досягнень:

1. Щоденна увага до кожного учня, визнання його особистості.

2. Своєчасна ліквідація прогалин у знаннях і організація оперативної допомоги кожному учневі, що відстає у навчанні.

3. Формування мотивації навчання як необхідного стимулу бажання учня до навчання.

4. Перехід до інноваційних методів навчання, що дають можливість розкрити потенційні можливості кожного учня, повірити у власні сили.

5. Організація навчального процесу з визначенням трьох головних видів складності під час пояснення матеріалу, його закріплення і оцінювання.

6. У підготовці будь-якої теми навчальний матеріал поділяти на кілька блоків.

7. Вивчення умов, в яких виховується кожна дитина, враховування їх у навчальній діяльності.

8. Співпраця з батьками, спільне формування педагогічної культури сім’ї.

Методи та прийоми, що сприяють підвищенню мотивації навчальної діяльності

Методи Прийоми

Метод емоційного стимулювання у поєднанні зі словесним методом Прийоми зацікавлення, здивування: · наведення цікавих прикладів, парадоксальних фактів; · аналіз уривків із художньої літератури про життя й діяльність видатних науковців і громадських діячів; · цікаві аналогії; · порівняння наукових і народних тлумачень окремих мовних явищ; створення ситуації новизни, інформування про сучасні наукові дослідження

Навчальні дискусії Прийом парадоксу

Наочні Демонстрація

Проблемно-пошукові · створення проблемної ситуації (порівняння навчальних об’єктів, виділення суттєвих ознак, групування, класифікація, узагальнення, визначення протиріч тощо); · «мозкова атака»; · дослідницькі, прикладні, творчі, інформаційні проекти

Особливості мотивації навчання відповідно до вікових особливостей учнів

Найзначущішим, найдієвішим і найефективнішим внутрішнім стимулом є прагнення до пізнання нового, що ґрунтується винятково на інтересі до предмета пізнання. Якщо за можливості вибору певного навчального предмета дитина не обирає той предмет, який обрала більшість її друзів, а йде на урок, який їй самій цікавий, то таким чином вона демонструє яскравий приклад внутрішньо вмотивованої поведінки.

Процес формування навчальної діяльності набуває ряду специфічних особливостей відповідно до певного вікового періоду.

В початковій школі дитина може досить успішно вчитися, орієнтуючись на оцінку вчителя або думку батьків. Якщо домінуючим мотивом у цьому віці у більшості дітей є прагнення зробити приємність дорослому, що є авторитетним для дитини, порадувати його своїми успіхами або небажання вислуховувати докори, то в старших класах вплив такого мотиву втрачає свою актуальність. На перший план виходить прагнення бути кращим або хоча б не гіршим за інших. Звичайно, і такі мотиви мають місце, але вони не повинні бути основними, визначальними в навчальній діяльності дитини. Такі мотиви мають відігравати вторинні, допоміжні ролі, надаючи шкільному життю учня яскравості, привабливості. Умовою успішного навчання все ж є мотивація,

Практичні виконання навчальних завдань (важливо дати учневі алгоритм виконання завдання)

Методи, які стимулюють

пізнавальні запитання учнів Незакінчені завдання, тексти, які спонукають учнів ставити запитання або шукати правильних шляхів виконання; запитання спрямовані на отримання додаткової інформації

Методи, що стимулюють

ініціативу учнів · самостійне творче складання завдання; · самостійне складання завдань за аналогією на новому змісті; · пошук аналогів у повсякденному житті

Методи, що стимулюють

ініціативу, яка проявляється під час

діяльності · прийом навмисних помилок; · прийом спільного з учителем пошуку розв’язання проблеми; · прийом «лабіринту»; · прийом виконання практичних завдань

котра спонукає дитину до певної діяльності з метою розширення й поглиблення своїх знань, підвищення впевненості та незалежності від зовнішніх факторів.

Працюючи над формуванням мотивації дитини, потрібно враховувати психологічні особливості її віку (провідну діяльність, особистісно значущих для неї людей тощо), її індивідуальні особливості та специфіку предмета.

Так, для учнів початкової школи, важливою діяльністю ще є ігрова, а головними людьми у житті – батьки та перша вчителька. У початковій школі навчальна діяльність всіх учнів підтримується переважно за рахунок самозадоволення, зростання самооцінки, самоповаги, усвідомлення необхідності навчання. Стимулом для цього є похвала, хороша оцінка. Тому для цього вікового періоду важливо:

1. «Навчати, граючись» або «граючись, навчати». Бо гра — це спосіб життя і діяльності дитини. Гратися — це завжди весело, цікаво. Під час гри дитина позасвідомо, без напруги засвоює, і закріплює надзвичайно багато інформації.

2. Створення ситуації успіху для дитини, формування у неї віри у власні сили.

3. Розвивати природну допитливість дитини, зробити процес навчання цікавим для малюка.

4. Встановити позитивні стосунки із батьками школярів. Від ставлення до школи та до вчительки всієї сім’ї та дитини залежить і бажання цієї дитини вчитися.

4. Навчити учнів поділяти складні завдання на етапи і виконувати ці етапи послідовно. Це знизить у дитини напруження перед великими і складними завданнями, додасть їй впевненості та навчить планувати свою діяльність.

5. Враховувати, що за типом сприйняття нового матеріалу учнів умовно можна поділити на три типи: візуали, аудіали та кінестетики. Добирати такі методи, прийоми та засоби навчання, за яких учень будь-якого з цих типів був би успішним і почувався б комфортно.

Використання Lego- технології на уроках в початковій школі

ЛЕГО – одна з відомих і поширених на сьогодні педагогічних систем, що використовує моделі реального світу і предметно-ігрове середовище навчання та розвитку дитини. Основним принципом навчання є принцип

«Навчання чрез дію» — діти отримують знання в процесі побудови та дослідження моделей з конструктора.

ЛЕГО - конструктор – це набір для створення різних цікавих ігор. Для наборів ЛЕГО характерні висока якість, естетичність, незвичайна міцність, безпека. Широкий вибір цеглинок і спеціальних деталей дає дітям можливість будувати все, що душі завгодно. Конструктори ЛЕГО – це цікавий матеріал, стимулюючий дитячу фантазію, уяву, формуючий моторні навички. Лего-конструювання допомагає дітям втілювати в життя свої задумки, будувати і фантазувати, захоплено працюючи і бачачи кінцевий результат.

ЛЕГО – це самостійно сконструйована іграшка, яка буде існувати незалежно від конструктора, стане для дитини улюбленою і буде брати участь в інших іграх.

Основним видом діяльності молодших школярів є гра. Робота з конструктором ЛЕГО дозволяє учням у формі пізнавальної гри дізнатися багато важливих ідей і розвинути необхідні в подальшому житті навички. Відбувається знайомство з навколишнім світом за допомогою гри та творчості. На кожному занятті педагог пропонує певну тему, що стосується історії, географії, культури, техніки, містобудування та ін. А діти конструюють на задану тему. Особливості конструктора ЛЕГО, його висока якість дозволяє дітям втілити найрізноманітніші проекти, працюючи за своїм задумом і в своєму темпі, самостійно вирішуючи поставлену задачу, бачити продукт своєї діяльності, конструювати свої простори, в яких можна з задоволенням грати, змінювати і вдосконалювати.

Мислення дитини відрізняється від дорослого. В дитинстві переважає предметно-дієве мислення — рішення завдання здійснюється шляхом реального маніпулювання предметами, випробуванням властивостей об’єктів. Пізнаючи об’єкт, дитині зовсім не обов’язково торкатися його руками, але їй необхідно чітко сприймати і наочно уявляти цей об’єкт. За допомогою конструктора ЛЕГО вирішуються завдання освітньої діяльності початкової школи за наступними напрямками:

· Розвиток дрібної моторики рук, стимулюючи в майбутньому загально мовленнєвий розвиток і розумові здібності.

· Навчання правильному і швидкому орієнтуванню в просторі.

· Ознайомлення з математичними поняттями, розв’язування математичних та логічних задач.

· Розширення уявлень про навколишній світ, архітектуру, транспорт, ландшафт.

· Розвиток уваги, пам’яті, творчого мислення.

· Формування навички діалогічного мовлення, розширення словникового запасу.

· Вміння працювати у групі, спілкуватися, бути толерантними один до одного.

· Створення атмосфери змагання.

Добре організована робота з конструктором ЛЕГО має великий виховний потенціал: допомагає виробляти певні якості особистості – посидючість, терпіння, взаємоповагу, охайність. Все це разом узяте і дозволяє активізувати мислення, формувати стійкий інтерес до організованості.

Діапазон використання ЛЕГО з точки зору конструктивно-ігрового значення для дітей досить широкий.

Педагог під час організації занять з LEGO ― партнер дитини, який підтримує, надихає, за потреби допомагає їй віднайти відповідь на питання. Він мотивує дитину бути самостійною, спонукає до дій у різні засоби, зокрема власним прикладом, адже дитина вчиться наслідувати дорослого. Упродовж усього заняття педагог знаходиться поруч з дитиною, ставить їй запитання, цікавиться успіхами, звертає увагу на розв’язання певних задач. Так відбувається взаємодія дорослого з дитиною, створюється довірлива атмосфера, яка сприяє розв’язанню проблемних завдань, формуванню вміння слухати і чути дорослих та однолітків, розвитку мовлення, уміння висловлювати свої думки та з повагою ставитися до думок оточуючих.

Як підтримати дитину?

ü Мотивувати самостійно виконувати завдання.

ü Допомогти, якщо дитина не вірить у свої сили або звертається по допомогу. (Але пам’ятаємо, що не варто виконувати завдання за дитину!)

ü Заохочувати, надаючи корисні поради та ідеї підбадьорливим тоном.

ü Спостерігати за діями дитини, цікавитися процесом, ставити відкриті питання, щоб спонукати мовленнєву діяльність (Відкриті питання — такі, на які не можна дати односкладної відповіді «Так» чи «Ні». Наприклад: «Що ти зараз робиш? Навіщо?», «На що схожа ця цеглинка? Як її можна використовувати?» );

ü Давати можливість вибору, аби дитина брала активну участь у розв’язанні завдання.

Як можна використовувати ЛЕГО-конструктор на уроках.

1. Маленькі фантазери.

Мета: розвивати мовленнєву ініціативу, образне мислення, творчу уяву, зв'язне мовлення, стимулювати креативність дітей, розвивати дрібну моторику рук, уміння розв'язувати проблемні ситуації.

Хід вправи: запрошую дітей сісти півколом на килимку. Розміщую у середині кола цеглинки різні за формою та кольором. Заздалегідь будую певного персонажа і починаю розповідати дітям історію або казку про нього. Завершую розповідь якоюсь проблемною ситуацією.

Пропоную дітям також побудувати казкового персонажа. По завершенні побудови моделі прошу дітей спробувати придумати закінчення історії. Даю можливість кожній дитині розповісти власну кінцівку історії.

2. Виклади моделі слів.

Мета: навчити визначити послідовність звуків у словах, робити звуковий аналіз слів, виховувати спостережливість, увагу та самостійність.

Хід вправи: запрошую дітей сісти півколом на підлозі. Розміщую у середині кола цеглинки різні за формою та кольором. Заздалегідь готую картки зі словами, надрукованими великим, напівжирним шрифтом (КІТ, МИША, ЛІС тощо).

Прошу дітей викласти із цеглинок форми надрукованих слів. А дітям, які вміють вже читати, пропоную спочатку прочитати надруковані слова, а потім викласти їх із цеглинок.

3. "Звукова схема слова".

Мета: вчитися визначати звуки у словах, будувати модель, виховувати вміння працювати індивідуально та в парах, розвивати дрібну моторику рук, увагу.

Хід вправи: заздалегідь готую слова. Наприклад, "Риба", вимовлю це слово, а діти викладають на плато кількість голосних звуків (червоним) та приголосних твердих (синім) чи м'яких (зеленим) звуків у слові.

4.Тематичне конструювання

Мета: розвивати вміння працювати разом (робота в парах), узгоджувати свої дії з діями товаришів. Формувати вміння виконувати завдання відповідно до поставленої мети. Розвивати мислення, творчу уяву. Сприяти розвитку мовлення.

Хід вправи: розташовую велику кількість цеглинок різного кольору (зеленого, синього, червоного, жовтого) серед кімнати.

Об’єдную дітей у пари. Прошу дітей разом в парах побудувати, щось/ якийсь предмет, який стосується теми «День народження»/ «Зоопарк»/ «Наш клас». Після того, як модель побудована, прошу їх описати, що вони побудували (питань може бути безліч. У тому числі відкритих залежно від теми і сконструйованої моделі).

5. Вивчаємо великі та маленькі букви.

Мета: засвоєння та вміння відрізняти та знаходити великі та маленькі літери, виховувати спостережливість і увагу.

Хід вправи: у кожної букви є її великий та маленький варіант. Для того щоб дитина вміла знаходити велику та малу букву, беру по дві цеглинки одного кольору для кожної букви. В окрему корзину кладу всі цеглинки LEGO з написаними на них буквами. Дитина повинна знайти дві однакові цеглинки з великою і маленькою буквою та з'єднати їх. Кольори для кожної букви потрібні бути однакові.

6. Вивчаємо порядок букв в алфавіті.

Мета: розвивати пам'ять, розвивати дрібну моторику , увагу.

Хід вправи: вивчаючи порядок букв в алфавіті, дитина може будувати "змійку" з цеглинок LEGO, приєднуючи букви. Спочатку це можна робити, тримаючи азбуку. Пізніше, коли дитина вже знає алфавіт, складає "змійку" з букв, не зазираючи до алфавіту.

7. Складаємо слова з цеглинок LEGO.

Мета: виховувати спостережливість, увагу, вміння з'єднувати букви у слова.

Хід вправи: роздруковую на листі слова, де буква співпадає з маленькою цеглинкою LEGO. Дитина повинна відтворити кожне слово, шукаючи цеглинку з потрібною буквою та з’єднуючи їх разом.

8. Вчимося рахувати кількість букв в словах.

Мета: закріплювати навички читання, розвивати мислення, вміння виконувати завдання відповідно до поставленої мети.

Хід вправи: пишу слово на довгій цеглинці LEGO, де кожна буква співпадає з однією маленькою цеглинкою LEGO. Дитина повинна підібрати такі ж самі літери на маленьких цеглинках LEGO та зробити слово, як на довгій цеглинці.

9. Вивчати склади у словах.

Мета: вчити дитину ділити слово за складами, розвивати мислення, вдосконалювати навички читання.

Хід вправи: пишу слово на довгій цеглинці LEGO, де кожний склад співпадає з однією маленькою цеглинкою LEGO. Дитина повинна підібрати такі ж самі склади на маленьких цеглинках LEGO та зробити слово, яке на довгій цеглинці.

10. Вчимо члени речення з цеглинками LEGO.

Мета: вивчати та закріплювати поняття про члени речення, розвивати дрібну моторику .

Хід вправи: найдовші цеглинки підписую назвою кожної частини мови: іменник, прикметник, дієслово, займенник, числівник і прислівник. На інших цеглинках, менших, пишу різні слова. Дитина повинна розібрати слова до належної частини мови, роблячи вежі із конструктор LEGO.

Якщо ж ви помічаєте за собою більшість із цих ознак, вам варто перейти в “режим збереження енергії”: більше відпочивайте (ніякої роботи у вихідні!), правильно харчуйтеся, лягайте спати вчасно. Віднайдіть баланс між роботою та особистим життям, присвятіть час своєму хобі, обов’язково виділіть час для регулярних занять спортом. Поступово сили поновляться, після чого ви з ентузіазмом зможете повернутися до роботи. Поновлений ресурс дасть можливість рухатися до успіху спокійно та без напруження.

Мирний протокол у класі: 9 вправ для дружби та взаємної поваги

• Мирний протокол

Конфлікти є невід’ємною частиною стосунків, а практика здорових способів їх вирішення зміцнить наші стосунки з родиною та друзями. Мета Мирного протоколу для вирішення конфліктів — дати дітям можливість бути незалежними у розв’язанні проблем, надаючи їм слова, які їм потрібні, щоб бути почутими в шанобливій манері.

Яким тоном має говорити вчитель, аби учні його слухали

Фахівці розповіли про чинний міф: якщо вчитель спілкується з дітьми молодшої школи, має відповідати їхньому тону. Тому чимало педагогів може говорити таким голосом, який їм не підходить. Тож діти часто не сприймають таких вчителів.

При цьому освітяни часом хочуть говорити зі школярами суворим тоном, аби ті були слухняними. Вчені ж дослідили, що на такий тон учні реагують швидко. Натомість на підбадьорливі або підтримувальні голоси повільніше.

Фахівці також зазначають, що різкий тон для школярів є неприйнятним у навчанні. Адже підлітки можуть почуватися незахищеними у такому разі або проявляти непокору.

Тож фахівці радять не зловживати голосом контролю, адже користі це нікому не додає. Натомість довірливий тон сприятиме міжособистісній близькості, співпраці та взаємодії.

ЯК ЗБЕРЕГТИ ЩАСЛИВЕ ДИТИНСТВО: ЧОТИРИ ПРАВИЛА ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ

Чотири важливі тези, які, повинні враховувати всі дорослі.

Просте й зрозуміле — слухати дитину

Для щастя дитині дуже важливо бути почутою. І не лише батьками, коли вона намагається поділитися своїми переживаннями чи досягненнями, а й вчителями. Лише модель партнерських відносин між педагогом і учнем дає результати в навчанні.

«Заходиш на урок, називаєш тему. І раптом хтось із дітей каже: “А ви знаєте, як ми сьогодні класно зранку з мамою покаталися на самокатах?” І ми вступаємо в діалог. Так, ці п’ять хвилин будуть не про навчання. А про те, що дитині важливо саме в цю секунду. Вона радіє, що її підтримали, що з нею спілкуються на рівних. І надалі вона буде лише відкриватися. А на наступний урок зробить вдвічі більше.

Гіперочікування пригнічує дітей

Сподівання тата, що син сьогодні заб’є гол. Сподівання мами, що він складе іспит на відмінно. Сподівання дідуся, що онук стане моряком, як він. Усі ці власні ярлики, які ми навішуємо на дітей,
роблять їх дратівливими. Вони відчувають дискомфорт і демонструють своє невдоволення. Завдання педагогів — помітити це і допомогти батькам зрозуміти, що вони надмірно тиснуть на дитину.

Щастя — це коли тобі дають бути собою

Найбільше я ціную в освітянах нашої мережі те, що вони намагаються зберегти індивідуальність кожної дитини. Пострадянська модель освіти, на жаль, не дає розкрити потенціал окремої особистості. Саме тому ми впроваджуємо сучасні гнучкі освітні методики, які не зв’язують руки ані вчителям, ані дітям.

«Наше суспільство дуже стигматизоване, з великою кількістю табу. Стандартизовані системи освіти — це точно не про дитину і не про відчуття. Для мене освітній простір щастя — коли тебе приймають таким, який ти є, і не міряють загальним мірилом».

Дитинство не можна відкласти

Наші вчителі проходять з дітьми етапи їх становлення й дорослішання. З листопада минулого року, коли наша мережа змогла повернутися до офлайн-навчання, педагоги були занепокоєні не лише тим, як надолужити матеріали, а й формуванням безпечного середовища, що було б запорукою щасливого дитинства.

«Ми не ставили надзавдань. Ми хотіли повернути дітей до їхнього нормального життя. Дитинство не можна відкласти. Ми перебуваємо поруч із дітьми на тих етапах, які ніколи не повторяться».

Нині всі ми пройшли шлях від страху й невизначеності до адаптації та прийняття реалій. Ми вже знаємо, чого очікувати і як реагувати на виклики. Тож здатні вгамувати власні емоції та перенаправити фокус на наших дітей. Відчути їх і почути. І найголовніше — допомогти вийти на ту стежку, про яку мріють саме вони.

Синдром самозванця: що це таке і як його позбутися

Синдром самозванця зазвичай проявляється в таких когнітивних судженнях людей про самих себе: “мене переоцінюють”, “я займаю не своє місце, обманюю людей, а мій успіх – чиста випадковість”. Зазвичай синдром самозванця стосується саме професійної діяльності. Причому він притаманний людям успішним у роботі, які багато сил вкладають у своє професійне зростання.

При цьому вони відчувають провину за те, що начебто обманюють інших. Вони бояться своєї недосконалості, їм постійно страшно від того, що їх викриють у непрофесіоналізмі. Люди із синдромом самозванця живуть у постійному страху помилитись і відчувають багато сорому.

Ці негативні думки та страхи забирають чимало енергії, що може призвести до вигоряння, апатії та депресії.

Основи таких переживань закладаються в дитинстві значущими людьми та оточенням. Хтось із нас ріс в ідеальності та водночас неможливості досягти того ідеалу, якого насправді не існує. Хтось – в ігноруванні та засудженні. Причин багато.

Ось варіанти, як ви можете допомогти собі зараз:

🔸 Спробуйте оцінити реально свої професійні здібності. Проаналізуйте, якими вміннями ви володієте, як і де ви ними користуєтеся.

🔸 Проговоріть свої переживання із психотерапевтом або близькими. Це дасть вам усвідомлення, що ледь не кожній людині властиві переживання, чи достатньо хороші вони професіонали своєї справи.

🔸 Найімовірніше, ви часто знецінюєте себе, а також у вашому оточенні є люди, які так само знецінюють вас.

🔸 Зверніть увагу на тих, хто поряд. Ловіть себе на тому, коли й кого знецінюєте самі, поряд з якими людьми ви це робите.

🔸 Намагайтеся приймати від інших визнання своїх професійних успіхів.

🔸 Назвіть свої досягнення, свої професійні якості. Не оцінюйте їх, а просто перерахуйте.

🔸 Зверніться по допомогу до психотерапевта. Він допоможе швидше розібратися у собі, з професіоналом ваш шлях самопізнання буде легшим.